Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра ЕСМ Звіт З технологічної практики
Зміст Вступ 2. Історія кафедри ЕСМ. 3. Характеристика електричних мереж України. 3.1 Визначення ЕЕС, ЕМ. 3.2. Особливості електропередачі електроенергії. 3.3. Класифікація електричних мереж. 3.4. Сучасний стан і перспективи розвитку електричних мереж. 4. Повітряні лінії електропередач. 4.1. Призначення. 4.2. Основні конструктивні вузли повітряних ліній та їх призначення. 4.3. Поопорні схеми ПЛ. 5. Кабельні лінії електропересилання. 5.1. Призначення. 5.2. Конструкція кабельних ліній. 6. Підстанції електричних мереж. 6.1. Призначення. 6.2. Силове електрообладнання підстанцій та його призначення. 6.3. Схеми електричних з’єднань підстанцій електричних мереж. 7. Індивідуальне завдання. Заземлення ліній і підстанцій 8. Короткий огляд індивідуальних завдань 9. Екскурсія на підстанцію Львів – 2 Висновок Список використаної літератури Додатки Вступ Виробництво, пересилання, розподіл та споживання електричної енергії найефективніше здійснюється на основі об’єднання електричних станцій зі споживачами за допомогою електричних мереж в електричну систему. Задачею проектування розвитку електроенергетичних систем та електричних мереж є розроблення та обгрунтування технічних і економічних питань, які обумовлюють розвиток електричних мереж та систем, забезпечують надійність електропостачання споживачів в необхідній кількості електроенергією відповідної якості. За час проходження практики ми повині ознайомитися з технологією пересилання електроенергії електричними мережами; з структурую електричної мережі України, її станом та прспективами розвитку; з основними функціональними елементами електричної мережі –– лініями електропередач, підстанціями; з конструкцією ліній електропередач: повітряних, кабельних. Виконаних самоутриманими ізольованими проводами; з силовим електрообладнанням підстанцій електричних мереж; з схемами електричних з’єднань підстанцій електричних мереж; з сучасними технологіями, які застосовуються в електричних мережах. Історія кафедри ЕСМ. Можна вважати, що витоки кафедри лежать у 1891 році, коли у Львівській політехніці розпочалося викладання електротехніки, а першим завідувачем кафедри електротехніки став професор Роман Дзєсьлєвський. У 1891/92 роках ним була створена зразкова сучасна лабораторія електротехніки. У 1906 році була створена кафедра електротехнічних конструкцій. В 1921 році поряд зі згаданими існувала кафедра виробництва і розподілу електроенергії, яку очолив професор Габрієль Сокольницький, один з піонерів розвитку електроенергетики Західної України. У 1940 р. на базі електричного відділення Львівської політехніки створюється електротехнічний факультет (декан - професор Г.З. Сокольницький). У 1944 р. на електротехнічному факультеті (декан - професор К.Б. Карандєєв) організовано профільні кафедри: електричних вимірювань і приладів; електричних станцій, мереж і систем; електрообладнання промислових підприємств; електричних машин і апаратів; радіотехніки. У 1956 р. електротехнічний факультет перейменували в енергетичний, а в 1978 р. - в електро¬енергетичний, що відповідало змісту його діяльності. Факультет очолювали: д.т.н., професор Т.П. Губенко (1956-1959 рр.), к.т.н., доцент Г.І. Денисенко (1959-1962 рр.), д.т.н., професор Г.А. Генріх (1962-1976 рр.), к.т.н., доцент В.С. Сидоров (1976-1984 рр.), к.т.н., доцент О.С. Міняйло (1984-1991 рр.), к.т.н., доцент Г.М. Лисяк (1991-2001 рр.). У 1961 р. кафедру електричних станцій, мереж і систем розділили на дві: електричних станцій - завідувач професор Г.З. Сокольницький, та електричних мереж і систем (ЕМС) – завідувач доцент Г.І. Денисенко (з 1962 р. - д.т.н., професор). З часу заснуван...